Коли в Росії чекати буму електромобілів?

Коли їдеш трасою М11 і потрібно заправитися, зупиняєшся біля заправки, де немає жодного співробітника, і за допомогою терміналу заправляєш машину. За фактом у глухому лісі, і це демонструє, що ми ще не зовсім безнадійні і в нас хоч щось розвивається. Таке ж відчуття з'являється, коли приїжджаєш до Європи і безуспішно намагаєшся розплатитись за допомогою смартфона. Виявляється, ну хоч у чомусь ми можемо бути попереду.

Але повертаючись у рідні пенати та спостерігаючи за жалюгідними потугами наших чиновників налагодити роздільний збір сміття або просто привести в нормальний стан дорожнє покриття за десять кілометрів від Москви, розумієш — ми ще дуже далеко від цивілізації.

Такі ж думки навіює і ситуація з розвитком та просуванням електричного транспорту. Поки що, крім запуску московською владою електробусів, жодних реальних дій у цьому напрямку, на жаль, не зроблено. Адже вже всьому світу очевидно, що майбутнє саме за цим.

Але ні, у нас, як завжди, свій шлях. Ми не хочемо заохочувати ввезення електрокарів, які поки що не вміємо робити самі, і вводимо на них загороджувальні мита. Наші чиновники вирішили, що потрібно повернути мита на ввезення електромобілів — нема чого нам це пустощі, адже люди, які можуть дозволити собі Tesla, легко заплатять і мито. Те, що таке рішення ставить хрест на прагненні багатьох виробників електрокарів розпочати постачання на російський ринок, їх не турбує. Адже цілком очевидно, що для того, щоби сертифікувати автомобілі для експлуатації на дорогах РФ, потрібні значні витрати. А враховуючи обсяги продажу електромобілів на нашому ринку, такі витрати можуть ніколи не окупитися, і дозволити їх собі зможуть лише великі виробники, для яких важливо буде показати, що вони вміють створювати хороші електрокари та їх турбує майбутнє нашої планети.

Так, на даний момент ринок електромобілів у Росії — просто карапуз у порівнянні з ринками європейських країн, США або Китаю, але очевидно, що якщо не розвивати інфраструктуру, не заохочувати покупців пересідати на електричний транспорт і не сприяти розвитку виробництва в цьому напрямі, можна просто залишитися осторонь.

Показовим у цьому питанні є приклад Китаю, особливо у світлі супротивники розвитку ринку електрокарів у нашій країні говорять, як завжди, про наші унікальні особливості — величезну територію, суворий клімат і протяжність доріг. Начебто у Норвегії чи Швеції клімат прямо тропічний, а Китай, певне, просто крихітна країна. При цьому, якщо подивитися на темпи впровадження електрокарів у Китаї, коли країна на рівні держави вирішує, що їм потрібно забезпечити скорочення викидів у містах та сприяти розвитку передових технологій, стає зрозуміло, на машинах яких ми всі їздитимемо через десять років.

> Судіть самі: ще кілька років тому в Китаї не було жодної інфраструктури для використання електрокарів, на даний момент Китай заявляє, що в країні встановлено понад 2.2 млн. зарядних станцій для електричного транспорту. Влада всіляко заохочує китайських споживачів купувати нові електромобілі. Для цього при покупці електрокара власник машини отримує спеціальні зелені номерні знаки, які, на відміну від традиційних білих, що купуються при покупці машини з ДВС, наприклад, у Шанхаї, за 14 000 $, нічого не коштують і дають масу переваг з паркуванням і переміщенням. Все це підхльоснуло небувалий бум споживання електрокарів у Китаї — сьогодні китайці купують електрокарів більше, ніж решта світу, разом узятий. А китайські виробники пропонують своїм покупцям все більший асортимент електромобілів — від бюджетних моделей до надсучасних машин, які затикають за пояс навіть Tesla.

Коли в Росії чекати буму електромобілів?

Коли їдеш трасою М11 і потрібно заправитися, зупиняєшся біля заправки, де немає жодного співробітника, і за допомогою терміналу заправляєш машину. За фактом у глухому лісі, і це демонструє, що ми ще не зовсім безнадійні і в нас хоч щось розвивається. Таке ж відчуття з'являється, коли приїжджаєш до Європи і безуспішно намагаєшся розплатитись за допомогою смартфона. Виявляється, ну хоч у чомусь ми можемо бути попереду.

Але повертаючись у рідні пенати та спостерігаючи за жалюгідними потугами наших чиновників налагодити роздільний збір сміття або просто привести в нормальний стан дорожнє покриття за десять кілометрів від Москви, розумієш — ми ще дуже далеко від цивілізації.

Такі ж думки навіює і ситуація з розвитком та просуванням електричного транспорту. Поки що, крім запуску московською владою електробусів, жодних реальних дій у цьому напрямку, на жаль, не зроблено. Адже вже всьому світу очевидно, що майбутнє саме за цим.

Але ні, у нас, як завжди, свій шлях. Ми не хочемо заохочувати ввезення електрокарів, які поки що не вміємо робити самі, і вводимо на них загороджувальні мита. Наші чиновники вирішили, що потрібно повернути мита на ввезення електромобілів — нема чого нам це пустощі, адже люди, які можуть дозволити собі Tesla, легко заплатять і мито. Те, що таке рішення ставить хрест на прагненні багатьох виробників електрокарів розпочати постачання на російський ринок, їх не турбує. Адже цілком очевидно, що для того, щоби сертифікувати автомобілі для експлуатації на дорогах РФ, потрібні значні витрати. А враховуючи обсяги продажу електромобілів на нашому ринку, такі витрати можуть ніколи не окупитися, і дозволити їх собі зможуть лише великі виробники, для яких важливо буде показати, що вони вміють створювати хороші електрокари та їх турбує майбутнє нашої планети.

Так, на даний момент ринок електромобілів у Росії — просто карапуз у порівнянні з ринками європейських країн, США або Китаю, але очевидно, що якщо не розвивати інфраструктуру, не заохочувати покупців пересідати на електричний транспорт і не сприяти розвитку виробництва в цьому напрямі, можна просто залишитися осторонь.

Показовим у цьому питанні є приклад Китаю, особливо у світлі супротивники розвитку ринку електрокарів у нашій країні говорять, як завжди, про наші унікальні особливості — величезну територію, суворий клімат і протяжність доріг. Начебто у Норвегії чи Швеції клімат прямо тропічний, а Китай, певне, просто крихітна країна. При цьому, якщо подивитися на темпи впровадження електрокарів у Китаї, коли країна на рівні держави вирішує, що їм потрібно забезпечити скорочення викидів у містах та сприяти розвитку передових технологій, стає зрозуміло, на машинах яких ми всі їздитимемо через десять років.

> Судіть самі: ще кілька років тому в Китаї не було жодної інфраструктури для використання електрокарів, на даний момент Китай заявляє, що в країні встановлено понад 2.2 млн. зарядних станцій для електричного транспорту. Влада всіляко заохочує китайських споживачів купувати нові електромобілі. Для цього при покупці електрокара власник машини отримує спеціальні зелені номерні знаки, які, на відміну від традиційних білих, що купуються при покупці машини з ДВС, наприклад, у Шанхаї, за 14 000 $, нічого не коштують і дають масу переваг з паркуванням і переміщенням. Все це підхльоснуло небувалий бум споживання електрокарів у Китаї — сьогодні китайці купують електрокарів більше, ніж решта світу, разом узятий. А китайські виробники пропонують своїм покупцям все більший асортимент електромобілів — від бюджетних моделей до надсучасних машин, які затикають за пояс навіть Tesla.

Коли в Росії чекати буму електромобілів?

Коли їдеш трасою М11 і потрібно заправитися, зупиняєшся біля заправки, де немає жодного співробітника, і за допомогою терміналу заправляєш машину. За фактом у глухому лісі, і це демонструє, що ми ще не зовсім безнадійні і в нас хоч щось розвивається. Таке ж відчуття з'являється, коли приїжджаєш до Європи і безуспішно намагаєшся розплатитись за допомогою смартфона. Виявляється, ну хоч у чомусь ми можемо бути попереду.

Але повертаючись у рідні пенати та спостерігаючи за жалюгідними потугами наших чиновників налагодити роздільний збір сміття або просто привести в нормальний стан дорожнє покриття за десять кілометрів від Москви, розумієш — ми ще дуже далеко від цивілізації.

Такі ж думки навіює і ситуація з розвитком та просуванням електричного транспорту. Поки що, крім запуску московською владою електробусів, жодних реальних дій у цьому напрямку, на жаль, не зроблено. Адже вже всьому світу очевидно, що майбутнє саме за цим.

Але ні, у нас, як завжди, свій шлях. Ми не хочемо заохочувати ввезення електрокарів, які поки що не вміємо робити самі, і вводимо на них загороджувальні мита. Наші чиновники вирішили, що потрібно повернути мита на ввезення електромобілів — нема чого нам це пустощі, адже люди, які можуть дозволити собі Tesla, легко заплатять і мито. Те, що таке рішення ставить хрест на прагненні багатьох виробників електрокарів розпочати постачання на російський ринок, їх не турбує. Адже цілком очевидно, що для того, щоби сертифікувати автомобілі для експлуатації на дорогах РФ, потрібні значні витрати. А враховуючи обсяги продажу електромобілів на нашому ринку, такі витрати можуть ніколи не окупитися, і дозволити їх собі зможуть лише великі виробники, для яких важливо буде показати, що вони вміють створювати хороші електрокари та їх турбує майбутнє нашої планети.

Так, на даний момент ринок електромобілів у Росії — просто карапуз у порівнянні з ринками європейських країн, США або Китаю, але очевидно, що якщо не розвивати інфраструктуру, не заохочувати покупців пересідати на електричний транспорт і не сприяти розвитку виробництва в цьому напрямі, можна просто залишитися осторонь.

Показовим у цьому питанні є приклад Китаю, особливо у світлі супротивники розвитку ринку електрокарів у нашій країні говорять, як завжди, про наші унікальні особливості — величезну територію, суворий клімат і протяжність доріг. Начебто у Норвегії чи Швеції клімат прямо тропічний, а Китай, певне, просто крихітна країна. При цьому, якщо подивитися на темпи впровадження електрокарів у Китаї, коли країна на рівні держави вирішує, що їм потрібно забезпечити скорочення викидів у містах та сприяти розвитку передових технологій, стає зрозуміло, на машинах яких ми всі їздитимемо через десять років.

> Судіть самі: ще кілька років тому в Китаї не було жодної інфраструктури для використання електрокарів, на даний момент Китай заявляє, що в країні встановлено понад 2.2 млн. зарядних станцій для електричного транспорту. Влада всіляко заохочує китайських споживачів купувати нові електромобілі. Для цього при покупці електрокара власник машини отримує спеціальні зелені номерні знаки, які, на відміну від традиційних білих, що купуються при покупці машини з ДВС, наприклад, у Шанхаї, за 14 000 $, нічого не коштують і дають масу переваг з паркуванням і переміщенням. Все це підхльоснуло небувалий бум споживання електрокарів у Китаї — сьогодні китайці купують електрокарів більше, ніж решта світу, разом узятий. А китайські виробники пропонують своїм покупцям все більший асортимент електромобілів — від бюджетних моделей до надсучасних машин, які затикають за пояс навіть Tesla.

Коли в Росії чекати буму електромобілів?

Коли їдеш трасою М11 і потрібно заправитися, зупиняєшся біля заправки, де немає жодного співробітника, і за допомогою терміналу заправляєш машину. За фактом у глухому лісі, і це демонструє, що ми ще не зовсім безнадійні і в нас хоч щось розвивається. Таке ж відчуття з'являється, коли приїжджаєш до Європи і безуспішно намагаєшся розплатитись за допомогою смартфона. Виявляється, ну хоч у чомусь ми можемо бути попереду.

Але повертаючись у рідні пенати та спостерігаючи за жалюгідними потугами наших чиновників налагодити роздільний збір сміття або просто привести в нормальний стан дорожнє покриття за десять кілометрів від Москви, розумієш — ми ще дуже далеко від цивілізації.

Такі ж думки навіює і ситуація з розвитком та просуванням електричного транспорту. Поки що, крім запуску московською владою електробусів, жодних реальних дій у цьому напрямку, на жаль, не зроблено. Адже вже всьому світу очевидно, що майбутнє саме за цим.

Але ні, у нас, як завжди, свій шлях. Ми не хочемо заохочувати ввезення електрокарів, які поки що не вміємо робити самі, і вводимо на них загороджувальні мита. Наші чиновники вирішили, що потрібно повернути мита на ввезення електромобілів — нема чого нам це пустощі, адже люди, які можуть дозволити собі Tesla, легко заплатять і мито. Те, що таке рішення ставить хрест на прагненні багатьох виробників електрокарів розпочати постачання на російський ринок, їх не турбує. Адже цілком очевидно, що для того, щоби сертифікувати автомобілі для експлуатації на дорогах РФ, потрібні значні витрати. А враховуючи обсяги продажу електромобілів на нашому ринку, такі витрати можуть ніколи не окупитися, і дозволити їх собі зможуть лише великі виробники, для яких важливо буде показати, що вони вміють створювати хороші електрокари та їх турбує майбутнє нашої планети.

Так, на даний момент ринок електромобілів у Росії — просто карапуз у порівнянні з ринками європейських країн, США або Китаю, але очевидно, що якщо не розвивати інфраструктуру, не заохочувати покупців пересідати на електричний транспорт і не сприяти розвитку виробництва в цьому напрямі, можна просто залишитися осторонь.

Показовим у цьому питанні є приклад Китаю, особливо у світлі того, що багато противників розвитку ринку електрокарів у нашій країні говорять, як завжди, про наші унікальні особливості — величезну територію, суворий клімат і протяжність доріг. Начебто у Норвегії чи Швеції клімат прямо тропічний, а Китай, певне, просто крихітна країна. При цьому, якщо подивитися на темпи впровадження електрокарів у Китаї, коли країна на рівні держави вирішує, що їм потрібно забезпечити скорочення викидів у містах та сприяти розвитку передових технологій, стає зрозуміло, на машинах яких ми всі їздитимемо через десять років.

> Показовим у цьому питанні є приклад Китаю, особливо у світлі того, що багато противників розвитку ринку електрокарів у нашій країні говорять, як завжди, про наші унікальні особливості — величезну територію, суворий клімат і протяжність доріг. Начебто у Норвегії чи Швеції клімат прямо тропічний, а Китай, певне, просто крихітна країна. При цьому, якщо подивитися на темпи впровадження електрокарів у Китаї, коли країна на рівні держави вирішує, що їм потрібно забезпечити скорочення викидів у містах та сприяти розвитку передових технологій, стає зрозуміло, на машинах яких ми всі їздитимемо через десять років.Судіть самі: ще кілька років тому в Китаї не було жодної інфраструктури для використання електрокарів, на даний момент Китай заявляє, що в країні встановлено понад 2.2 млн. зарядних станцій для електричного транспорту. Влада всіляко заохочує китайських споживачів купувати нові електромобілі. Для цього при покупці електрокара власник машини отримує спеціальні зелені номерні знаки, які, на відміну від традиційних білих, що купуються при покупці машини з ДВС, наприклад, у Шанхаї, за 14 000 $, нічого не коштують і дають масу переваг з паркуванням і переміщенням. Все це підхльоснуло небувалий бум споживання електрокарів у Китаї — сьогодні китайці купують електрокарів більше, ніж решта світу, разом узятий. А китайські виробники пропонують своїм покупцям все більший асортимент електромобілів — від бюджетних моделей до надсучасних машин, які затикають за пояс навіть Tesla.